Cocaine Columbia Бахчисарай

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!

Эх, маны, сейчас я вам всю правду открою, наркоманская правду про мою жизнь и приключения в мире наркотиков. Будьте готовы к безумию, я буду рассказывать вам про то, как я купил кокаин и искал клад ночью в лесу. Да уж, было это не просто, а просто жоско, весь мир превращался перед моими глазами в нереальное говно, и только наркотики давали мне чуйку и смысл.

Я решил пойти по пути закладки, чтобы заполучить свое долгожданное наслаждение. Закладка – это ведь гениальный ход, когда ты фиксируешь свои запасы там, где никто никогда не найдет. В моем случае это был глухой лес, в котором я часто потерялся в ступоре, но сейчас я вспомню тот ночной поход точь-в-точь.

Я собрался со средствами и отправился на поиски дилера. Спустя пару часов блуждания по темным переулкам, я нашел свою мечту – кристалл, сияющий на полумраке. Что ж, я читил дилера и сделал своим, готовясь к беспределу, который разыграется в моей голове.

Возвращаясь в свой безумный мир, я понял, что нужно расположиться в укромном месте для наслаждения искусственной реальностью. Существуют специальные седативы, которые помогают забыть о реальности и погрузиться в настоящий наркотический рай.

Я решил отправиться в лес, место, которое становилось моим убежищем во время бешеного пути на кокаине. Ночь была холодной, но это мне нипочем, я от всего этого видался, меня ничего не могло остановить.

Под покровом ночи я направился в путь, сжимая в руке свою долгожданную дозу. Поднявшись на горку, я с удовольствием развернулся и взглянул на свое царство тьмы. Все было своеобразно шикарно и жутко одновременно.

Я сам себе же бог! - пронеслось в голове, когда я проклятой рукой открыл свою сумку с кодом, сделал пару нюхов. В миг меня объял нирвана, и я потерялся во вселенной наркотического опьянения.

Я искал клад в этой чертовой тьме, роился в поисках ответов на вечные вопросы. Я проскользнул сквозь деревья и прыгал через камни, чувствуя каждый миг, словно мгновенно слился с природой, став ее частью.

Хватит, остановись! Нельзя так себя накручивать, слишком жоско! - прокричал внутренний голос, но я не слушал его. Я продолжал читить, ища свою потерянную судьбу, где-то в этом проклятом лесу.

Мне уже ничего не было страшно, я чувствовал себя безумным и свободным. Мир просто разрушался перед моими глазами, и я открывал новые грани своей души.

И тут, неожиданно, я услышал странный шорох. Мое сердце замерло. Что это может быть? Может быть, кто-то слеживал за мной? Или это просто мои нервы играют со мной злую шутку?

Все мои чувства сразу ожили – адреналин пронзил каждую клеточку моего тела. Но я был решителен, я не знал страха. Я двинулся в сторону шороха, несмотря на то, что понимал, что это может оказаться последним шагом в моей жизни.

И тут, внезапно, передо мной возникла фигура. Тень среди темноты, что-то нечеловеческое. Но я не собирался отступать, я был готов ко всему. На мне была легкость и энергия, которой я никогда не испытывал раньше.

Эй, кто там?! – крикнул я, но никакого ответа не получил. Вместо этого тень начала медленно приближаться ко мне, будто бы обладая сверхъестественной силой. Я пускался наутек, прыгая через камни и ветки, словно животное, чувствуя за спиной дыхание преследователя.

Но так и не сумел отделаться от аномального присутствия. Оно преследовало меня, выхватив мою дозу, потому что я находился в ступоре, и не мог защитить свое проклятое наслаждение.

Я бежал, будто мне не светит ничего хорошего. В конце концов, я выбрался из леса, покрытый потом и обессиленный. Это был настоящий бой за выживание, и я понял, что должен оставить этот чертов лес позади.

И теперь, вернувшись в мой обыденный мир, я понимаю, что все это были театральные представления моего дурного разума. Но в тот момент я настояще верил во всю эту паранойю.